 |
|
 |
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
|
|
23 квiтня 2001 р., понедiлок, 14-00 Нацiональна
спiлка письменникiв України Прес-конференцiя 1. Iсторичнi уроки трагiчної катастрофи 26 квiтня 1986 р. 2.
Прогнози на майбутнє по всiх ядерно-небезпечних
об'єктах України. Iнiцiатори
та органiзатори вечора пам’ятi 15 х
роковин Чорнобильської катастрофи “Чорнобильська хiросiма не повинна
повторитися” впевненi, що як i п'ятнадцять
рокiв тому, нi вище керiвництво країни,
анi пересiчнi громадяни нашої державi у
переважнiй бiльшостi не розумiють всiх
аспектiв проблеми ядерної небезпеки.
Таким чином, на превеликий жаль,
загроза нової української
техногенної катастрофи з потужним
ядерним фактором аж нiяк не зникла.
По-перше, шляхом самого тiльки
припинення роботи ЧАЕС проблема радiацiйно
забрудненої територiї не вирiшилася та
й не могла бути вирiшена. Натомiсть до iснуючих
проблем зони вiдчуження додалася
проблема iснування мiста атомникiв
Славутича, життя (точнiше, виживання)
його мешканцiв — висококвалiфiкованих
фахiвцiв i їхнiх сiмей. Також без еквiвалентної
замiни втрачена значна генеруюча
потужнiсть в атомнiй енергетицi, котра
фактично вже стала базовою для вiтчизняної
енергетики. По-друге, об'єкт “Укриття”, який
був i донинi лишається особливо ядерно-небезпечним,
зараз перебуває у критичному станi.
Про це неодноразово говорив ще наприкiнцi
минулого року тодiшнiй директор ОУ В.I.Купний,
фактично те ж саме вiн заявив в iнтерв'ю
радiо “Нiмецька хвиля” 12 квiтня, вже пiсля
звiльнення з обiйманої посади.
Виконання мiжнародного плану “SIP” (мета
якого — перетворити ОУ на ядерно-безпечний
об’єкт) уповiльнюється. Крiм того,
Українi постiйно доводиться просити мiжнародну
спiльноту про допомогу в роботах на ОУ
та на радiацiйно забрудненiй територiї.
Це свiдчить про неусвiдомлення на мiжнародному
рiвнi планетарного характеру
Чорнобильської катастрофи. Вiдтак,
Україна фактично кинута сам-на-сам iз цiєю
проблемою. По-третє, нi розвиток, анi
згортання ядерної енергетики за умови
вiдсутностi чiткої державної полiтики у
цiй галузi не буде корисним. Якщо за цих
умов триватиме розвиток, вiн матиме й
надалi хаотичний характер з
непередбачуваними наслiдками. Якщо ж
ядерна енергетика згортатиметься —
це буде нецивiлiзоване варварське
згортання iз великою кiлькiстю
негативних соцiальних наслiдкiв. По-четверте, сам ОУ — далеко не
єдиний ядерно-небезпечний об’єкт в
Українi. Це також чисельнi могильники
ядерного палива (i в зонi вiдчуження, i
поза нею), радiацiйно забруднена зона вiдчуження,
що простягається i в сусiднi Бiлорусь та
Росiю, i Київське море, у придонному мулi
якого вже накопичилися радiонуклiди,
змитi з територiї трьох країн. Навiть за
умов збереження цiлiсностi дамби
Київського моря i греблi Київської ГЕС,
радiонуклiди поступово змиваються
водою у нижчi штучнi моря, що погiршує
екологiю всього Днiпровського басейну.
Значно гiршi наслiдки як для України,
так i для iнших країн чорноморсько-средземноморського
басейну матиме руйнацiя земляної
дамби Київського моря, що може
спричинити подальше руйнування
всього Днiпровського каскаду. По-п’яте, тотально хворе на радiофобiю
населення України досi не усвiдомлює iстиних
джерел i масштабiв ядерної небезпеки. Пiсля
зупинки всiх реакторiв типу РБМК
основнi хвилювання пов’язанi iз можливiстю
аварiї реакторiв ВВЕР-440 та ВВЕР-1000 на 4-х
дiючих українських АЕС. Але бiда здебiльшого
приходить якраз неочiкуваною.
Реактори типу ВВЕР значно безпечнiшi вiд
реакторiв РБМК; вимоги українського
ядерного законодавства значно жорсткiшi,
нiж в iнших країнах свiту; за реакторами
АЕС здiйснюється постiйний контроль.
Та в якi стандарти вкладається, скажiмо,
багатовимiрна проблематика
Київського моря?! Яка органiзацiя
невпинно контролює стан його дамби?! Висновок єдиний:
боротися потрiбно не з “вiтряками”, а
з реальними загрозами. Для цього
широка громадськiсть має знати всю
правдою про Чорнобильську катастрофу
— принаймнi через 15 рокiв пiсля аварiї
26.04.1986 люди мають на це право. Крiм того,
увага громадськостi та зусилля керiвництва
країни мають зосередитися на об’єктах,
що здаються ядерно-безпечними лише на
перший погляд, але насправдi являють
загрозу здоров’ю
та життю сотень тисяч i навiть мiльйонiв
людей. Василь
КРЕДО, письменник Тимур ЛИТОВЧЕНКО, письменник |
|
|
|
|
|
|
|
